20.04.13

Здається, нарешті визріла необхідність публікувати щось в блозі, показувати іншим :)

Отож, розпочну з останнього. Київ, 20 квітня.

7 on 7 May

Інколи, будучи в постійному русі і шумі, хочеться спокою. Але те, що саме хочеться – забувається в гонці за соціальним статусом, за кращим фінансовим становищем. А варто всього лише від’їхати за декілька десятків чи сотень кілометрів і побачити як живуть інші.. люди, яким байдуже на круті машини, на відпочинок в ОАЕ, на квартири в центрі столиці.

Немає сенсу думати добре це чи погано – просто це інше життя, яке дає можливість чути тишу, бачити схід і захід сонця, працювати просто для того, щоб мати що їсти.

Маючи трохи часу починаю згадувати про те, що хотів би показати за допомогою фотографії. Один із пунктів показаний нижче у фотографіях.

I was thinking a lot of time about the theme which want to show with a help of photography. Here is a typical Ukrainian village situated on the northwest of my country. Maybe it isn’t so typical because of a few hundred miles that village will be look like differently.. So it Mokre (wet)

Hope that next time I’ll show you that people, living in the village ) 

Please don’t forget to continue our circle and check out Amanda's photos

city of the sea

Цікава тенденція спостерігається – літом 2010 я думав про те, як було б круто поїхати в Прагу. Дивно, але через рік я там побував. Минулої зими думав над тим, щоб поїхати до моря не тоді, коли воно не тепле і багатолюдне, а коли тихо, спокійно, по-своєму душевно.. Результат - на 23 лютого я взяв білет до Одеси.

Сонячне проміння, але крізь зиму із запахом весни в лютому. Важкі хмари, але із відчуттям легкості приходу тепла. Тиша, але із голосом чайок. Одинокість моря, але присутність в кожному, хто біля нього.

Дивне відчуття, коли воно перед тобою, але тримає все в собі.

Кайф, коли зранку йдеш, щоб просто послухати шум моря, а протягом дня слухаєш про світлі відчуття улюбленої справи, про історії людей, які не просто існують, а живуть і радіють кожному дню, бачать сенс.. йдучи по місту аналізуєш почуте і обдумуєш цінності, швидкоплинність і рівновагу себе із бажанням допомогти іншим..

Нижче фотографії із мк Сергія Сараханова і Одеса, яка чимось таки стає добре знайомою :)

Саша Мєл, який є приємно дивним, простим, відкритим, хоча водночас є якась закономірна закритість, яка не викликає бажання знати потаємне, бо воно тільки для тієї людини, що носить те потаємне при собі.

Катя Молчанова – світла людинка, яка вміє говорити очима, коли уста мовчать. Думаю, літом розкажу про її більше як буквами, так і фотографіями  )

бокеХи

така собі "серійка", яка появилась спонтанно і якось не стандартно)

попросив мене знайомий допомогти, зняти початок новорічного корпоративу бо сам не встигав приїхати.. в результаті я замість зйомки штучно створених смайлів почав експериментувати із боке, які досить таки цікаво малює моя 50-ка :)

хто зна.. можливо якось продовжу цю серію, але із вуличними гірляндами і т.п., а поки вийшло от таке:

Praha

Вуличні музиканти, незліченна кількість кафешок, мови, вишліфована пішоходами бруківка, туристичний шум і тиша готичних будівель, вишукана простота без намагання бути кращим за когось, без бажання бути вищим, чесність і відкритість без зобов'язання.
Місто, де при вході в гіпермаркет тобі кажуть добрий день,. Решту слів напишу фотографією, якою хотілось передати атмосверу міста в якому хотілося б як просто жити, так і приїхати тільки на декілька днів, щоб потім повернутись знову..