20.04.13

Здається, нарешті визріла необхідність публікувати щось в блозі, показувати іншим :)

Отож, розпочну з останнього. Київ, 20 квітня.

7 on 7 May

Інколи, будучи в постійному русі і шумі, хочеться спокою. Але те, що саме хочеться – забувається в гонці за соціальним статусом, за кращим фінансовим становищем. А варто всього лише від’їхати за декілька десятків чи сотень кілометрів і побачити як живуть інші.. люди, яким байдуже на круті машини, на відпочинок в ОАЕ, на квартири в центрі столиці.

Немає сенсу думати добре це чи погано – просто це інше життя, яке дає можливість чути тишу, бачити схід і захід сонця, працювати просто для того, щоб мати що їсти.

Маючи трохи часу починаю згадувати про те, що хотів би показати за допомогою фотографії. Один із пунктів показаний нижче у фотографіях.

I was thinking a lot of time about the theme which want to show with a help of photography. Here is a typical Ukrainian village situated on the northwest of my country. Maybe it isn’t so typical because of a few hundred miles that village will be look like differently.. So it Mokre (wet)

Hope that next time I’ll show you that people, living in the village ) 

Please don’t forget to continue our circle and check out Amanda's photos

city of the sea

Цікава тенденція спостерігається – літом 2010 я думав про те, як було б круто поїхати в Прагу. Дивно, але через рік я там побував. Минулої зими думав над тим, щоб поїхати до моря не тоді, коли воно не тепле і багатолюдне, а коли тихо, спокійно, по-своєму душевно.. Результат - на 23 лютого я взяв білет до Одеси.

Сонячне проміння, але крізь зиму із запахом весни в лютому. Важкі хмари, але із відчуттям легкості приходу тепла. Тиша, але із голосом чайок. Одинокість моря, але присутність в кожному, хто біля нього.

Дивне відчуття, коли воно перед тобою, але тримає все в собі.

Кайф, коли зранку йдеш, щоб просто послухати шум моря, а протягом дня слухаєш про світлі відчуття улюбленої справи, про історії людей, які не просто існують, а живуть і радіють кожному дню, бачать сенс.. йдучи по місту аналізуєш почуте і обдумуєш цінності, швидкоплинність і рівновагу себе із бажанням допомогти іншим..

Нижче фотографії із мк Сергія Сараханова і Одеса, яка чимось таки стає добре знайомою :)

Саша Мєл, який є приємно дивним, простим, відкритим, хоча водночас є якась закономірна закритість, яка не викликає бажання знати потаємне, бо воно тільки для тієї людини, що носить те потаємне при собі.

Катя Молчанова – світла людинка, яка вміє говорити очима, коли уста мовчать. Думаю, літом розкажу про її більше як буквами, так і фотографіями  )

відсутність снігу не створює атмосфери свята.. що і є в Луцьку.
присутність білого ж налаштовує на святковий настрій, хороші думки і просто легкість в собі, в чому і допоміг Львів.
їхав просто відпочити і послухати ОЕ, про що не пожалів ні хвилини.
в результаті вечірній передноворічний Львів заставив дістати фотоапарат і показати себе особливим )

Leopolis

не хочеться багато писати.. просто Львів і просто стріт фотографія (чи намагання наблизитись до цього стилю)

Все-таки це місто не має собі подібних, дякуючи львівським вуличним художникам, музикантам перехожим і особливій творчій атмосфері, львівській..